Метод інтервалів

Будь-яку раціональну нерівність можна легко розв’язати за допомогою методу інтервалів. Зі схожою процедурою ми вже зустрічалися під час розв’язання рівнянь з модулями (див. розділ 8.2 Рівняння з модулями). Саме таким методом ми скористалися для знаходження часу на відкриття парашута в попередній задачі.

Графіки допоможуть нам зрозуміти сутність методу інтервалів. Наприклад, поглянемо на графік функції

$$f(x)=x^3+2x^2-5x-6$$

Основна думка полягає в тому, що раціональна функція може змінювати знак лише у точках, в яких вона рівна нулеві.

Точки $$-3;-1;2$$ – це граничні точки, між якими графік знаходиться або вище від осі $$x$$ (зображено синім), або нижче від осі $$x$$ (зображено оранжевим).

Знаходження граничних точок функції, що стоїть в нерівності, – це дуже важливий крок при розв’язанні раціональних нерівностей. Ці точки можна знайти, розв’язавши рівняння $$f(x)=0$$.

Єдине, що залишиться – обрати необхідні інтервали залежно від знака нерівності.

Алгоритм Метод інтервалів

  1. Виразити нерівність у вигляді $$P(x)>0$$ або $$P(x)

    Розв’язати рівняння $$P(x)=0$$, знайшовши граничні точки.

    Зобразити граничні точки на числовій прямій, розбивши її на інтервали.

    Знайти знаки функції $$P(x)$$ на кожному інтервалі.

    Обрати ті інтервали, на яких знаки $$P(x)$$ задовольняють вихідну нерівність.

Приклад Розв’язати нерівність $$x^3+8x-16>4(3x-x^2)$$.

Метод «пелюстки»

Насправді розв’язувати нерівності можна набагато простіше, зокрема шукати знак функції на всіх інтервалах підстановкою не потрібно. Достатньо знайти його на крайньому правому інтервалі. Цей інтервал завжди має вигляд: $$(a;\infty)$$ – він необмежений справа. Для визначення знака можна підставити будь-яке число з інтервалу.

Візьмемо щось велике, наприклад, мільярд. Підставляючи мільярд у функцію, одразу розуміємо, який знак приймає ця функція без обчислення фактичного значення.

Всі решта знаків вже автоматично відомі. При переході через граничну точку знак інтервалу буде змінюватись на протилежний.

У випадку, коли гранична точка є кратним коренем, або, іншими словами, в розкладі на множники двочлен з таким коренем стоїть у степені більшому за одиницю, тобто присутній множник вигляду $$(x-x_i )^k$$, – починаємо малювати «пелюстки».

Нехай корінь має кратність $$2$$ – можна вважати, що це два окремих корені, між якими є інтервал, що злилися в одну точку на числовій осі. Початок і кінець інтервалу збігається, і він згортається у «пелюстку». При кратності $$3$$, відповідно, маємо три однакові корені, між якими є два інтервали, що згортаються у дві «пелюстки», і т.д.

Приклад Розв’язати нерівність $$(x-2)(x+2)(x-3)>0$$.

Приклад

Розв’язати нерівність $$(x-1) (x-2)^2 (x+3)^3\geq0$$.

Всі три множники додатні, функція на цьому інтервалі має додатний знак:

Все, що потрібно зробити, – проставити знаки на решті інтервалів справа наліво, почергово змінюючи знак на протилежний:

Залишилось обрати інтервали, де функція додатна, бо за умовою $$P(x)\geq0$$. Такими є інтервали $$(-\infty;-3], [1;2]$$ та $$[2;\infty)$$.

До речі, два останніх інтервали можна об’єднати, тому $$x \in (-\infty;-3] \cup [1;\infty)$$.

Вiдповiдь. Отже, $$x \in (-\infty;-3] \cup [1;\infty)$$.

Розв’яжіть нерівність: $$(x−2)(x+3)(x+1)>0$$ $$(-3;-1)\cup(2;\infty)$$ $$(-3;-1)$$ $$(-3;-1)\cap(2;\infty)$$ $$(-3;2)$$

Граничні точки многочлена: $$-3;-1;2$$

Знак функції на правому інтервалі $$(2;\infty)$$ додатний, тому все, що потрібно зробити, – проставити знаки на решті інтервалів справа наліво, почергово змінюючи знак на протилежний.

Обираємо інтервали, де функція додатна: $$(-3;-1), (2;\infty)$$

Last updated